Знеболення та анестезія
Головними аспектами консультації є забезпечення жінці психологічної підтримки, вміння консультанта зацікавити пацієнтку і допомогти сприйняти інформацію про необхідність повторного візиту до фахівця з планування сім'ї.
Знеболюючі засоби, які можуть бути застосовані в ході малих гінекологічних операціях, повинні відповідати наступним вимогам:
- забезпечувати швидке настання анестезії;
- забезпечувати адекватне знеболення протягом усього періоду оперативного втручання;
- викликати ретроградну амнезію;
- мати широкий терапевтичний діапазон;
- швидко виводитися з організму;
- не чинити вираженого негативного впливу на життєво важливі органи і системи;
- не пригнічувати скоротливу діяльність матки.
Загальні рекомендації
Анестезія при малих гінекологічних операціях може застосовуватися як у вигляді загального, так і місцевого знеболювання. Останнє повинно проводитися із застосуванням сучасних місцевих анестетиків на тлі адекватної премедикації.
При короткочасній анестезії потрібно, аби в операційному залі було все необхідне для надання екстреної анестезіологічної і реанімаційної допомоги в разі раптового розвитку ускладнень анестезії (колапс, анафілактичний шок, аспіраційний синдром та ін.)
Інгаляційну і внутрішньовенну анестезію повинен проводити анестезіолог-реаніматолог. Після пробудження жінки і відновлення словесного контакту з нею самостійний перехід пацієнтки до палати не допускається, транспортування здійснюється на каталці.
Методи знеболювання при абортах
- місцева анестезія (парацервікальна);
- загальна внутрішньовенна анестезія;
- загальна інгаляційна анестезія.
При перериванні вагітності хірургічними методами (електрична чи мануальна вакуум-аспірація, дилатація і кюретаж) за відсутності протипоказань жінка може обирати місцеву анестезію, комбінацію місцевої анестезії з анальгетиками або атаралгезію, яка є різновидом внутрішньовенного наркозу.
Знеболювання при медикаментозному аборті
При проведенні медикаментозного аборту рекомендується прийом ненаркотичних анальгетиків, зокрема нестероїдного протизапального засобу - ібупрофену.
Місцева анестезія
Місцева анестезія дає можливість повністю забезпечити знеболювання і має значно менше ризиків у порівнянні з внутрішньовенним наркозом.
Перевага місцевої анестезії перед внутрішньовенним наркозом полягає у зменшенні часу відновлення функцій організму, а постійне перебування жінки в свідомому стані дозволяє медичному фахівцю попередити виникнення можливих ускладнень (ВООЗ, 2004).
Поширеним видом місцевої анестезії є парацервікальна блокада місцевим анальгетиком, зокрема: прокаїном (0,5-1%), лідокаїном (0,5-1%) і комбінованим препаратом артикаїн + епінефрин (1% розчин).
Перед проведенням місцевої анестезії лікар зобов'язаний ретельно зібрати алергологічний анамнез і провести внутрішньошкірну пробу на чутливість до препарату. Місцевий анальгетик вводиться під слизову оболонку по окружності шийки матки, в т.ч. і в місце прикріплення кульових щипців. Введення препарату повинно проводитися обережно (з обов'язковим періодичним підтягуванням поршня шприца на себе), аби виключити ймовірність проникнення речовини в судинне русло. У період між введенням місцевого анальгетика та початком виконання операції інтервал повинен становити не менше 2 хвилин.
Місцева анестезія можлива в поєднанні із застосуванням ненаркотичних анальгетиків за 4 години до початку операції, зокрема, з цією мети використовується нестероїдний протизапальний препарат - ібупрофен або диклофенак, які мають достатню знеболювальну дію.
Місцева анестезія можлива в поєднанні з атаралгезією (стан пригнічення свідомості і больової чутливості, що виникає в результаті поєднаної дії анальгетиків і транквілізаторів). Застосовується транквілізатор діазепам або мідазолам 10-15 мг у комбінації з наркотичним анальгетиком (фентаніл 0,05-0,1 мг) нетривалої дії. Призначення анальгетиків наркотичного походження може бути іноді доцільним, але ймовірність появи ускладнень, таких як пригнічення дихальної функції, вимагає наявності реанімаційного обладнання.
Загальна внутрішньовенна анестезія
За наявності кваліфікованого персоналу (лікаря-анестезіолога і анастезіста) та місця, обладнаного апаратурою для спостереження за станом пацієнтки (монітором) і всім необхідним для терапії ускладнень цієї методики (респіраторна підтримка, медикаментозна підтримка), можливе використання різновидів внутрішньовенного наркозу. Внутрішньовенний наркоз - пропофолом 1,5-2,5 мг / кг, в премедикації можливе використання ненаркотичних анальгетиків і мідазоламу. Внутрішньовенний наркоз - кетаміном 2-3 мг \ кг і діазепам або мідазолам 10-15 мг.
Після внутрішньовенного наркозу жінка повинна залишатися під наглядом кваліфікованого медичного персоналу.
Общая анестезия не рекомендуется как рутинный метод при выполнении прерывания беременности до 12 недель, поскольку связана с высокими рисками побочных эффектов по сравнению с другими методами обезболивания.
Загальна інгаляційна анестезія
Закис азоту в поєднанні з киснем не завжди забезпечує необхідний ступінь аналгезії. В момент розширення каналу у більшості жінок біль знімається не повністю. При цьому може виникнути рухове збудження, яке ускладнює перебіг операції та наркозу. Залежно від маси тіла та психоемоційного стану жінки для премедикації можна використовувати транквілізатор діазепам (седуксен). У випадках різко вираженого збудження препарат можна вводити внутрішньовенно. Для премедикації застосовують також нейролептик дроперидол, який вводять звичайно внутрішньом'язово за 30-60 хв до операції в дозі 2,5-5 мг (1-2 мл 0,25% розчину).
При застосуванні інгаляційної аналгезії закисом азоту іноді в період пробудження може спостерігатись блювання.
Під час процедури (операції) штучного переривання вагітності з 12 до 22 тижнів можливе виконання регіональних нейроаксіальних методик.
Вибір методу знеболювання за наявності екстрагенітальних захворювань є суто індивідуальним залежно від стану жінки.
Знеболювання в післяабортний період
З метою знеболювання в післяабортний період рекомендується застосування нестероїдних протизапальних засобів, зокрема: ібупрофен (ефективніший до 12 тижнів вагітності), диклофенак (ефективніший з 12 до 22 тижнів).
