Небажана вагітність

Комбіновані Оральні Контрацептиви (КОК) є ефективним і безпечним зворотним засобом контрацепції. Перша таблетка КОК може бути прийнята в день проведення процедури / операції, її контрацептивний ефект настає відразу, немає необхідності у використанні додаткових засобів контрацепції.

ВМК

ВМК (що містять мідь або левоноргестрел) можна вводити відразу після проведення процедури / операції переривання вагітності або протягом 7 днів (для ВМС з левоноргестрелом) та 12 днів (для ВМК, що містить мідь) за умови відсутності симптомів інфекції. Якщо інфекція підозрюється або є очевидною, необхідно відкласти введення ВМК до виліковування інфекції й запропонувати пацієнтці використовувати тимчасовий метод контрацепції.

Введення ВМК після переривання вагітності має певні переваги у порівнянні з інтервальним введенням. Зокрема, введення ВМК безпосередньо після переривання вагітності забезпечує негайний контрацептивний захист. Доведено, що хоча ризик експульсії ВМК зростає відповідно до строку гестації, при якому здійснюється переривання вагітності, і може підвищуватися в порівнянні з інтервальним введенням, надання жінці негайного й високоефективного контрацептивного методу в ході однієї процедури може переважати зазначені фактори ризику. Дані доказової медицини свідчать про те, що традиційні побоювання клініцистів щодо високої ймовірності перфорації матки або розвитку запальних змін органів малого таза не є обґрунтованими. ВМК є ефективним і безпечним методом для жінок, що не планують вагітність найближчим часом (за відсутності індивідуальних протипоказань).

Використання гормональних методів (КОК, контрацептивів прогестогенового ряду, комбінованих або прогестогенових ін'єкційних препаратів) не має принципових відмінностей від їх використання при процедурі / операції переривання вагітності в першому триместрі вагітності.

Ведення ВМК можна провести одразу після переривання вагітності або відкласти на 4 тижні (час необхідний для інволюції матки). Існує високий ризик експульсії ВМК, якщо він введений під час процедури / операції переривання вагітності. Коли матка скоротилася до нормальних розмірів, ВМК вводять за стандартними правилами, переконавшись у відсутності ускладнень вагітності, інфекційно-запального процесу статевих органів, або ризику щодо нього.

Використання презервативів і сперміцидів можна починати після відновлення статевих стосунків. Також можливе використання бар'єрних методів в період підготовки до введення ВМК.

Використання діафрагм прийнятне після завершення інволюції матки, формування шийки матки та припинення післяабортних виділень. Протизаплідні діафрагми і ковпачки не повинні використовуватися приблизно до 6 тижнів після процедури / операції переривання вагітності.

Методи розпізнавання фертильності використовують після відновлення менструального циклу. На цей період рекомендують бар’єрні методи або утримання від статевих стосунків.

Хірургічну стерилізацію безпечніше проводити після повернення матки до нормальних розмірів.

Застосування контрацепції після переривання вагітності у другому триместрі має особливості, пов’язані з клінічним станом жінки, зокрема інволюції матки, можливої лактації, ризику післяабортних ускладнень.

Розміри матки, як правило, повертаються до нормальних через 4 - 6 тижнів. Цей фактор є принциповим для використання деяких методів.

Використання гормональних контрацептивів (КОК, КІК, імпланти, гормональний пластир) може розпочинатись після підтвердження того, що аборт є повним. У випадку початку використання через 5 днів або пізніше після прийому мізопростолу, необхідне додаткове застосування бар’єрних методів.

Застосування контрацептивного вагінального кільця може розпочинатись наступного дня після прийому мізопростолу, або, у випадку надмірної кровотечі через 2–3 дні.

Введення ВМК: що містять левоноргестрел або мідь може бути здійснено після повного вигнання плідного яйця та підтвердження завершення аборту. Введення ВМК одразу після аборту є успішним навіть у разі потовщеного ендометрію. Якщо введення ВМК відкладається, у цей період рекомендується використовувати бар’єрні або гормональні методи контрацепції.

Бар’єрні методи і сперміциди можуть використовуватись після припинення кров'яних виділень, або коли використання іншого методу відкладається.

Методи розпізнавання фертильності не можуть бути використані до відновлення менструального циклу.

Хірургічна стерилізація може бути проведена безпосередньо після аборту, проте жінка повинна ретельно обдумати своє рішення з урахуванням незворотності методу та ризику можливих ускладнень.

Препарати для невідкладної контрацепції (які містять левоноргестрел або комбінацію естрогену/прогестагену) можуть використовуватись у разі незахищеного статевого акту.

Після медикаментозного аборту відновлення овуляції може відбуватись протягом 11 - 14 днів, тому використання контрацепції, повинно бути розпочато після прийому мізопростолу, але підтвердження того, що аборт є повним.

Інфекція (підтверджений або попередній діагноз). Введення ВМК або стерилізацію відкласти до виключення діагнозу інфекції або повного виліковування інфекції (не раніше 3 місяців). Використання діафрагми або шийкового ковпачка варто відкласти до виключення або повного виліковування інфекції. У всіх випадках підозрюваної або підтвердженої інфекції необхідно запропонувати пацієнтці відкласти початок статевого життя до вирішення проблеми. Якщо це неможливо, можна запропонувати такі методи: презервативи, імплантати, ін'єкційні методи, гормональні оральні контрацептиви.

Травма (перфорація матки або травми шийки матки, стінок піхви. Введення ВМК або стерилізацію відкласти до повного вилікування травми. Якщо для ліквідації травми необхідна лапаротомія й за відсутності будь-якого додаткового ризику, стерилізацію можна здійснити одночасно з операцією. Травми піхви й шийки матки можуть ускладнити використання бар'єрних методів і сперміцидів. Використання діафрагми або шийкового ковпачка варто відкласти до повного вилікування травми стінок піхви або шийки матки. Можна запропонувати жінкам такі методи: гормональні оральні контрацептиви, ін'єкційні методи, імплантати, презервативи.

Кровотеча і гостра анемія. За наявності кровотечі під час проведення процедури / операції переривання вагітності або в ранній післяабортний період використання контрацептивних засобів можна починати тільки після визначення причини кровотечі, її усунення і стабілізації стану пацієнтки.

Кровотеча, не пов'язана з коагулопатичними ускладненнями, не є протипоказанням до використання гормональної контрацепції. В даному випадку виявляється позитивний неконтрацептивний ефект комбінованих гормональних контрацептивів, які, зменшуючи менструальну крововтрату, сприяють відновленню нормального рівня гемоглобіну. Вроджені коагулопатії (Лейденська мутація, дефіцит антитромбіну 3, дефіцит протеїну З, дефіцит протеїну S) є протипоказанням до використання естрогенвмісних препаратів, оскільки вони збільшують ризик тромбоемболічних ускладнень.

При стабілізації стану та наявності вираженої анемії необхідно уникати використання методів контрацепції, які можуть призводити до додаткової крововтрати. Цими методами є стерилізація та ВМК, що містять мідь.

Введення імплантатів та ін'єкційних контрацептивів слід відкласти до відновлення нормальних показників гемоглобіну. Таблетки прогестогенового ряду можна застосовувати з обережністю, відповідно до клінічного стану.

Детальніше див. в розділі «Планування сім’ї»